Вадиме! Коли я говорила про прес-агенцію, то мала на увазі саме і лише Вікторію, яка свій блог перетворила в новинну стрічку. Жодним чином це не про CitizenJournal, який я не можу не вітати. (Шкода, звичайно, що у вас в команді з Георгієм нема дівчини для розбиву, аби мої суто ділові наїзди на Яшан справді не виглядали в очах упереджених хлопчаків (це про тебе, конкретизую про всяк випадок) як зведення рахунків старої дурепи, що казиться від віку, з молодою квітучою дівчинкою (тут вже без конкретики, й так зрозуміло про кого йдеться). Написала і думаю собі: може це справді так? Певно, саме в цьому і полягає, як ти пишеш, «природа мого переймання ситуацією». Але попри усі вікові гормональні перетворення, які й породжують «завидну стабільну тенденційність», я залишаюся і відстоюватиме ту точку зору, що журналіст має тримати рівень — у репортажі, газетній статті чи в блозі. Немає рівня — на… з пляжу! До речі, моя пропозиція Вікторії допомогти їй в написанні вправних текстів і загалом в журналістиці (вона про це знає) — залишається в силі. Не хоче скористатися моєю допомогою, хай звернеться до досвідчених журналістів, які допоможуть їй «взяти професію». Ніхто не відмовить — будуть лише раді. Отакі справи. До речі, я чіплялася (дієслово не випадково в минулому часі) щодо непрофесіоналізму не лише до Вікторії. Але імен (образа смертельна — тепер навіть не вітається!) називати не буду. Знову щось понавигадуєте…
Вадиме! Я не сподіваюся — я знаю, що ця «сторона» — не Ваша. Зі «сторони» дубових хлопчиків і дівчаток, які беруть на себе місію відкрити своє прес-агентство, не відаючи, що насправді виставляють на загальний огляд свою дурість, то, можливо, й виглядає, як побоювання конкуренції (це вже чистої води дибілізм). Я насправді люто переймаюся — але не конкуренцією. Конкуренцію, щоб Ви знали, вітає кожний журналіст, бо це означає, що у нашому полку стає більше профі, талановитих спеціалістів. Цьому лише радієш (хочете думати інакше — прошу, Ваша справа), коли людина, тим більше молода, вміє вправно висловити свою думку, причому думку слушну, цікаву, вміє написати гарний текст, розкрити інформацію. Таких молодих людей чимало! А от коли журналістику опускають нижче плінтуса — вибачайте, діти! Спочатку повитирайте носи, відшліфуйте перо, а потім виходьте на люди! Не треба засмічувати інформаційний простір отакими «доробочками», з приводу яких розгорнута розмова. Якби Яшан позиціонувала себе «дівчинкою зі сторони» — та пиши скільки хочеш! Але вона вважає і називає себе журналістом. Коли так — має бути рівень. Ніхто ж не виходить на подіум з відвислим животом, неголеними ногами і у брудному дранті? Ніхто не назве себе інженером, не вміючи зробити креслення? ніхто не візьметься лікувати чи надавати юридичні послуги без грунтовної підготовки і певного рівня професійних знань і вміння? А візьметься — його одразу відшиють. Словом, не треба перетворювати журналістику на прохідний двір. З повагою.
Михайле! Заспокойся! Ще не вмерла… І не вмре. Воронцов не дасть, підніме пульс. Ось бачиш — він впритул зацікавився нарешті журналістикою. Бо йому треба трохи відпочити від своїх так би мовити літературних текстів — пішли повтори і «обронзовєніє». Хоча наражається на великі неприємності. Його точно викинуть з ФБ. Зате журналістика отримає друге дихання. Початок є.
Яшан спочатку треба пояснити, що таке, власне, тема. Бо вона справжня чукча — що побачила, те написала. Для неї головне — «заспівати». Про що, як, чи до ладу — це у «чукчовій» журналістиці цілковито не важливо. Словом «дєвочка с олєньїмі глазамі». (для молодого покоління — є така стара будівельнозагонівська пісня студентів про тундру і Сєвєр).
Ти зупинився за крок до вирішення, принаймні, до початку вирішення питання «хто має давати по руках, а то і ляпаса нечистоплотним журналістам?» Це важливе питання. Найперше для самих журналістів. Бо хтось таки повинен почати розгрібати і чистити цю стічну яму. Тому з некрологами зачекаємо. А з кроком — ні.
Святославе! А чого ж так сором«язливо? Чого так боязко? Стільки у дописі гарних слів наговорено! Стільки правильних слів і розумних, цілковито слушних, давно назрілих і перезрілих! Що називається — нарешті когось прорвало! Але про кого ж йдеться? Що це за „перший опозиційний ресурс“? Що це за „головний опозиційний сайт“? У нього є назва? у його керівника є прізвище? Вам бракує сміливості назвати? То ж якій інформаційній місцевій агенції Ви зібралися писати некролог? На питання „чому зібралися?“ Ви якраз дали розгорнуту аргументовану відповідь. Хоча у Вас з Михайлом через брак практики викривлене
розуміння деяких моментів журналістської роботи. А в цій роботі почасти як в анекдоті про Івана Сусаніна: відчепіться, ляхи, я просто збився з дороги… Іншими словами, переважна більшість того, що Ви вважаєте зумисними, високосвідомими діями, пояснюється заангажованістю і елементарною відсутністю професійних навичок у тих, хто працює над цим сайтом. То що ж це за сайт?
Пане філософе, Вам не принципова назва?! Ви не бачите нічого страшного в розбіжності термінів? Чим же тоді вимірювати цілісність світу, як знати, що ми говоримо з Вами про одне й те саме? Ви не читали Конфуція, пане Вишинський, навіть в оригіналі, провідна філософська думка, схоже, пройшла повз Вашу освіту, а швидше — повз Вашу здатність її збагнути. Пан претендує на роль гуру нашої молоді? Втім, розумію: саме в такій ситуації пан Вишинський може навішувати собі на груди які завгодно звання — філософа, окультиста, видатного медійника — яка різниця, як називати, якщо суть з того не змінюється, чи не так? Головне — прикрити термінами порожнечу, надути щоки, розпустити хвіст. То у Вас з Баб«юком, кажете, нетрадиційні стандарти? А що це таке? А що для Вас традиційні? А що традиційні — взагалі, з об»єктивної реальності, а не з Ваших з Баб«юком суб»єктивних міркувань? А чиї міркування вважати тоді об"єктивними? Проте, нам доведеться спочатку визначитись з термінами. З того й почнемо незабаром.
Пане Вишинський! А що таке громадська журналістика? Ну, громадські туалети — зрозуміло: це коли для всіх охочих в будь-який момент. Зрозуміло також, що таке, приміром, громадське телебачення. А от громадська журналістика — щось дивне і химерне. Чим вона відрізняється від просто журналістики? Наперед вдячна за відповідь!
Ви були, шановна Вікторіє, не в гостях у Марії Матіос. Ви були на роботі у неї. Вас покликали висвітлити доброчинні дії видатної селянки. Бо у нас благодійність і добрі справи прийнято робити голосно, аби усі чули і бачили чесноти і праведність благодійників.
Пане Гергію, у Ваші роки вже слід навчитися достойно себе поводити. Вас погано виховали! А Ви ще й це демонструєте! Заспокойтеся, усі чудово обізнані з Вашою парламентською діяльністю! І всі чудово знають, хто Ви є насправді. І не забувайте, що це молодіжний сайт. Який приклад Ви надаєте нашій молоді? Що вона, молодь, думатиме про наше покоління після отаких коментарів, як Ваш попередній?
Одразу видно, Святославе, що Ви людина молода і не мали змоги слідкувати за діяльністю народного депутата трьох скликань, а також спілкуватися з ним. Виколупувати помилки — це якраз рівень Георгія Манчуленка. Чекати від екс-нардепа аналізу економічних програм! Оце Ви загнули!
Захар, щодо «письменник» у переліку твоїх озвучених під фото регалій. Це коли сталося і за що? Просвіти, будь ласка, дуже цікаво! Не мене одну це вельми подивувало. Усіх знаних у нас письменників, справжніх, Захаре, визнаних, — також. Знаю багатьох таких «титулованих фейсбуком», взяти хоча б Пантюка для прикладу — романи пише, самий їх потім і вихваляє! А ти що написав, що видав? Вже вдячна за відповідь!
Святославе, цілковито в усьому з Вами згідна. Більше того, вітаю Ваші слова і дії. Проте Ви суперечите собі самому. Пропагуючи і відстоюючи високий рівень культури, Ви тут таки самі ж його опускаєте, коли дозволяєте засмічувати інформпростір (а культура саме тут і існує) безграмотністю. Хай безграмотні хлопчики-дівчатка пишуть собі в альбомчики. А якщо ж вони хочуть «засвітитися», будь ласка, — спочатку вивчіть мову. ну не дебіли ж вони, правда? Начитися грамотно писати здатні? Чому заради незрозуміло чого, Ви вважаєте за можливе ганьбити мову ось тими доробками, ображати їх публікацією Ваших читачів та й взагалі культуру?
Світлана Ісаченко.
Репліка на безсмертну фразу Григорія Боднараша. Тож коли починається завтра і де чергове засідання цієї Школи (без вчителів) практичної аналітики? Я маю це бачити і навчитися «брати професійне ГЛИБИННЕ інтерв, ю», як зазначив пран Боднараш. Більше тридцяти років у журналістиці, але такого ще не чула!
розуміння деяких моментів журналістської роботи. А в цій роботі почасти як в анекдоті про Івана Сусаніна: відчепіться, ляхи, я просто збився з дороги… Іншими словами, переважна більшість того, що Ви вважаєте зумисними, високосвідомими діями, пояснюється заангажованістю і елементарною відсутністю професійних навичок у тих, хто працює над цим сайтом. То що ж це за сайт?
Зателефонуй, Вікторіє! Чекаю!
Репліка на безсмертну фразу Григорія Боднараша. Тож коли починається завтра і де чергове засідання цієї Школи (без вчителів) практичної аналітики? Я маю це бачити і навчитися «брати професійне ГЛИБИННЕ інтерв, ю», як зазначив пран Боднараш. Більше тридцяти років у журналістиці, але такого ще не чула!