Светлана Исаченко

Ольга, ясно, що це не плагіат. Тому й закликаю не розкидатися такими звинуваченнями. Але такі «технічні» помилки при верстках таки боляче по нас б, ють. І я, що прикро, не знаю, як таких ситуацій позбутися, як взагалі їх унеможливити.

Оля, ти, звичайно, мені друг, але істина дорожче. Твоє не право — твій обов«язок першій зателефонувати Георгію і вибачитися перед ним і за себе, і за свою редакцію (мала б вже давно зробити), а не вимагати зараз зверхньо від нього бути об,єктивним. Георгію є на що ображатись. Тим більше, що б ти зараз не сказала, але у випадку, коли редакція бере фото з іншого медіа-ресурсу, вона завжди зазначає саме джерело — адресу сайту. Це ні до чого не зобов»язує у корпоративних взаєминах — просто корпоративна порядність. Але там стоїть твоє прізвище. Що направду дивно. Тому згорни пальці, що зараз віялом, — проси вибачення. За всіх нас.

А хто сказав, що Ольга сама відправила це фото в редакцію? Ви ж її не питали? Цілком могло статися (і так часто буває в не зовсім порядних виданнях), що вона направила лише текст інформації, а ілюстрацію знайшли без неї (що дуже легко зробити). І взагалі — чого це ви не розібравшись одразу галасуєте «караул, плагіат!» у випадку з Камською? Я не захищаю плагіатників (це ганьба для журналіста), але й не стою на боці голих крикунів. Врешті, це чудова і нагальна тема для широкого обговорення. Визначте тільки формат. Фактів — достатньо.

Георгію, ситуація справді неприємна для усіх. Проте я завжди кажу: перш ніж говорити про журналістику (з будь-якого приводу і у будь-якому тоні), треба знати цю роботу і її нюанси. Я переконана, що Ольга не ставила свій підпис під твоїм фото, не збиралася його присвоювати і не різала зі знімку логотип твого медіа-ресурсу. Це ж направду смішно — ти самий це розумієш, що смішно. Розкажу тобі оці газетні «нюанси», і ти все зрозумієш. Отож, підготовлений текст разом з фото журналіст направляє на редакційний імейл. В самому листі, а також у тексті поруч зі своїм прізвищем як автора матеріалу він зазначає прізвище автора фото. Далі надіслане уже в редакції виставляють у газетну шпальту. Випусковому, верстальнику, комп, ютернику — комусь з них потрібно перенести прізвище автора фото у зверстану сторінку, як правило — набрати його заново вручну, попередньо піднявши оригінал матеріалу, що верстається. Вони почасти (не зі злого умислу, повір!), аби полегшити собі роботу і життя (брак часу, неуважність, врешті — нехлюйство), ставлять під фото прізвище журналіста або пишуть «фото автора». Мені самій доводилося (і не раз!) телефонувати фотографам і вибачатися через таку ситуацію (зрозуміло, були дзвінки і в редакцію). Я не кажу, що це не проблема, — це проблема. (до речі, там у Галі на плакаті вимога «віддайте потяг людям!», а він до того належав тваринам чи пташкам?) Але не варто її роздмухувати до вселенських масштабів, сильно ображатися з цього приводу на колег-журналістів, тим більше — ображати їх.

А хто визначатиме якість тексту, його достойність бути авторською колонкою? Мені важлива відповідь і в контексті становлення сповідуваної Вами громадської журналістики. Хто?

Річ у тім, Святославе, що навіть мої здогадки — правильні. Не в цьому наразі суть запитань. Дякую за відповідь. Тепер багато що стало на свої місця. Але мушу повернутися до самого початку нашого спілкування, коли мене боляче вразила не так безграмотність окремих блогерів і їх безсоромність демонструвати це загалу, як дозволеність безграмотним людям (неважливо якого віку) засмічувати своїм невіглаством інформпростір і тим опускати загальний рівень культури. В журналістиці на заваді цьому стоїть інститут редакторства. У блогерстві — я досі не знаю що саме. Якщо про блогерів — це Ваш припис, то Вам це питання також болить. З правописом ніби все зрозуміло. А хто визначатиме інтелектуальний рівень? Хочу сказати, що я особисто вражена цим рівнем на вашому (узагальнено, тому з малої) сайті. Тому я тут. Мені цікаво, я в захваті! І якщо бачу, що окремі «писульки» (йдеться не про Шморгуна — я просто його застережлива прихильниця!)псують не тільки цей сайт, — вважаю за можливе загострити на цьому увагу. Обіцяю не зловживати новітніми технічними можливостями. І наостанок — Федірко зі мною згідний, ми з ним багато в чому однодумці, що робить мені честь. Тому я не могла повірити, що це він зробив закид блогерам.

Блін, Михайле, не ганяй понти! Цілком правильне і слушне запитання — чи поставлені лапки саме наприкінці цитати Федірка? Все — крапка! Починаєш накручувати на носа мозкові звилини. будь простішим — і до тебе потягнуться люди! Жонглювання термінами і смисловими конструкціями (у тебе, до речі, вправно виходить!) ще не є ознакою високого інтелекту. Ти це колись зрозумієш. Що раніше — то краще.

У меня вопрос чисто пунктуационно-синтаксический, ответ на который может, тем не менее, изменить всю суть сказанного Анатолием и пересказанного Святославом. Кавычки в воспроизведенной из устной лекции фразе закрыты правильно? Это важно, поскольку из написанного выше выходит, что слова «особливо блогери» сказал не Федирко, а добавил Вышинский, сознательно, значит, создавая, за Шморгуном, фрагментацию событий ради манипуляции через наложение контекста, что привело к искажению и неправильному пониманию сути мысли Федирко, а вместе с этим — к искаженному отношению к самому классику современного искусства. Вольно или невольно (вот в чем вопрос!), Вы, господин Вышинский, нанесли моральный ущерб Анатолию Михайловичу и читателям своего блога! В журналистике, замечу, это карается очень жестоко!

Ну, Сергей, ты что-то загнул по поводу причины несомненной смерти журналистики. Или ты не точно высказался, или я не могу «догнать» твою мысль. Но развивать ее здесь не надо! Это чревато последствиями — получим очередные бирки в морге Миши Шморгуна! Мне вообще-то было бы страшно там лежать — мало ли что ему взбредет в голову с его странными склонностями!

У мене пропозиція-прохання до колег-журналістів: давайте не чіпати Мішу. Це у нього вікове — минеться. Хіба ми маємо щось комусь доводити? Тим більше, що оп-п-понент і дискурс-провокатор М. Шморгун позакладав вуха ватою, чує і читає тільки себе, а інших перебріхує, не кліпнувши оком. Хай трохи підросте. Врешті, він же може відвести душу у Глібки в проф-ф-фесіональному медіа-клюбі. Вони там теж полюбляють пройтися по журналістах, аж до того, що оголосити услід за Шморгуном: журналістів немає як класу, виду, професії і роду діяльності! Флаг ім в рукі, Шморгунам і Хавичам!

Головне, щоб твої знайомі психологи не були журналістами. Бо тоді точно — самозванці. З обох боків одразу. Щодо блогерства (я правильно зрозуміла?), то кожна розумна людина має мати блог. Бути блогером — це рівень!

Хто мені пояснить з цього супер-пупер-медіа-ресурсу: чому журналістика має помирати?! Бо так вирішив Шморгун? Чи просто не звертати уваги на його інтелектуальні потуги — хай собі дитина грається?

Михайле! І тут про трупи! Бігом до психолога (сподіваюсь, до психотерапевта тобі ще зарано й усе пройде на ранніх стадіях)!

Михайле, ти, звичайно, не повіриш, але по суті за текстом (тобто за твоїм дописом з некрофільським збоченням) мені тобі сказати направду нема чого. У тебе є думка — тішся нею як можеш. Є вже й технічні можливості — ось завів блог. Але чого ж ви так починаєте одразу сіпатися в образах на критику своїх думок? Вирішив вийти на люди — твоє право. Але й право людей, наразі читачів, — з тебе посміятися. Тим більше — є з чого. Я не зазіхаю на твою свободу слова — агов, хлопче, будь хоча б справедливим! Бо станеш таким як Манчуленко. До речі, про блоги. Чого ви так вчепилися за журналістику, в якій багато чого для тебе, Михайле (судячи з тексту), темний ліс. Візьміться за блогерство — благородна справа виробити тут свої канони, правила, свій кодекс честі, щоб принаймні безграмотні дописувачі не засмічували й без того далекий від порядку інформпростір.

Михайле! Тобою ж розставлена пастка тебе ж і зловила. Ти став справжнім некрофілом. Думаю, тобі ще не пізно позбутися цієї залежності, неприємної для оточуючих тебе людей (тхне і вигляд має далекий від еститики) і дуже приємної для тебе. Ти отримуєш справднє задоволення від мертвої журналістики. То раніше — ну бубонів собі під ніс свою мантру «журналістика померла». А тепер настільки увійшов в кайф, що змалював собі труп і з цим трупом вовтузишся цілий допис, заходячи в усі заглибини й не помічаючи нічого довкруг, а довгкруг — життя зовсім інше. Ти не хочеш цього бачити, бо ти в полоні своїх пристрастей і будеш називати сліпими і нерозумними усіх, хто думає інакше. Я поважаю свободу пересування (і наразі всування) не менше за свободу слова і думки. Але некрофільство — це для людини біда. Це хвороба. Залишайся зі своєю пристрастю — ніхто тебе лікувати не збирається. Але не виходь з цим на люди. Виглядаєш жалюгідно. Поважай інших.

Кажуть, Ви офіцер? У Вас ані грама офіцерської честі. Обзивати жінку?! Відбрехуватися, як базарна баба?! Причому це здавна Ваш стиль поведінки. Ганьба українським офіцерам!

Нарешті, пане Георгію, Ви про себе сказали правду! Удосконалюйтесь! Бути примітивом не пасує нікому, навіть колишньому політикові.

Ясна річ! без Вас свободи б не було! Пане Манчуленко, а кому потрібна Ваша точка зору? Спустіться на землю, як с парашута на кригу. Хто Ви такий, що Вас мають слухати? Вам сказали чітко — виконуйте правила мережі. так Ви і тут почали дригати ногами і виставляти своє бліденьке «я».

Ваш діалог — класика жанру! Святославе, Ви можете ще виховувати і наставляти на праведний шлях своїх ровесників. А пана Манчуленка виховувати вже пізно, втокмачувати йому щось — марна справа. Він так вважає, він так чинитиме — крапка! У нього свої правила! У мене питання — що з такими робити? Не помічати їх неможливо — вони лізуть в очі! Ви викините зі своєї мережі цього майже плагіатника, який не розуміє елементарних речей і не хоче нічого розуміти і нікого, окрім себе, слухати? Так він Вас заїсть звинуваченнями про придушення свободи слова! Гаразд, з мережею ще можна розібратися. А що робити з такими в житті?

Золотко, а ти про камеру впевнена? Перефразовуючи Чехова, скажу: якщо людина «чукча», то вона «чукча» в усьому. Хай щастить!